Коник-горбоконик. Новий спектакль в Театрі Юного Глядача


Невеликий відступ: літом ТЮЗ закривається на капремонт, і в найближчі два роки спектаклі можна буде побачити тільки на дружніх майданчиках.

Говорять, що саме тому сцена в спектаклі Коник-горбоконик виглядає порожненький, помітний урізаний бюджет. Завдяки блискучій грі акторів, бідність сцени не впадає у вічі. Але все одно позначається звичка до іншої театральної картинки: майже повна відсутність декорацій і переміщення акторів суто по одній площині(без спецефектів – польотів, зміни антуражу, інсталяцій і інших украшательств) виглядають незвично.

В якості декорацій упродовж двох дій на сцені висить мішковина або марлеві полотнища, схожі на мішки. Неважливо, куди казка запрошує глядача – в палац або на берег океану, усі ті ж сумні клапті посилюють дух середньоруської туги. Плюс такий же мішкуватий одяг у акторів. Мимоволі хочеться пожартувати: декорації підкреслюють накопичення втоми і моральної пригніченості героїв, адже Івана напружують, як можуть. І туди з’їздь, і сюди поскачи, а якщо впадеш без сил, то це нікого не торкається – зганяй ще за Цар-дівицею.

Тільки його другу Коникові-горбоконикові все дарма – це службишка, не служба! Коник(Сергій Молочков) – найпозитивніший герой казки. Він без втоми стрибає, танцює, всіляко підштовхує Ивана до подвигів. Іван(Борис Зирянов) теж привабливий і артистичний, а як він співає! Очі глядачів мимоволі зволожуються. І виглядає він чудово зі своїми кам’яними біцепсами і майже справжніми багатирськими широкими грудьми. Російські молодці в казках, вони адже що? – колються, плачуть і лізуть, колються, плачуть і. Російські багатирі не соромилися своїх емоцій і не жили під гнітом забобону, ніби чоловікові не пристало плакати. Ворога порубав в капусту, свіжоуранішні подвиги за списком вчинив, приліг відпочити, а тут тобі і новий списочок справ. Образливо? – поплач, заспівай несамовитий гімн. І знову у бій. Це адже не як у наш час: поплач, полеж. хочеш подвигу? – полеж, і все пройде.

Що, безумовно, радує – в цій казці усі актори грають на відмінно, і у кожен свій певний характер. Ведучий(Сергій Монгилев) зовнішністю і звичками трішки нагадує Джоні Деппа. Такий інтелігентний добродій в окулярах, але з прихованою чертовшинкой. Він коментує те, що відбувається з деяким подивом, ніби опинився в казці випадково і зовсім не зацікавлений в сюжеті, при цьому він той ще пустун – ні-ні, та і на барабанній установці сбацает для настрою. Цар(Володимир Кабалин) порадує дорослу публіку. Він відверто страждає побачивши молодих дівиць, зокрема екзальтований сохне по Цар-дівиці, усім тілом виражаючи нетерпіння і. втім, будемо коректні, це ж дитячий спектакль. Цар-дівиця(Олеся Зінов’єва) трішки малахольная, ліниво-сонна, вона трохи погойдує стегнами(а могла б і розійтися в іскрометному східному танці) і цідить накази. Вона ж все-таки цар, хоч і дівчина, не пристало їй танцювати, як дворова діва. І красуня писана. Але Івану і Коникові вона не сподобалася, дуже худорлява. Серед царських слуг виділяється підступний Спальник(Валентин Смирнов), схожий на Гоблинуса з фільму Астерикс і Обеликс, у нього демонічна зовнішність і такі ж наміри.

Спектакль яскравий, динамічний. Але не варто забувати – виражаючись непрофесійною мовою рядового глядача, що актори усе дійство переважно коштують на місці, переговорюючись між собою. Тільки іноді танцюють, співають. Тому дошкільнятам може бути нудно, і розрахований спектакль швидше на аудиторію 7-10 років. Найбарвистіші епізоди – вихід Кобили(Олена Стражникова), запально танцюючої фламенко. Кобила ставна, гаряча і прекрасна. А також ви ніколи не забудете появу Жарптиці(В’ячеслав Відставних), вона буквально підірвала цей маленький маленький світ. Її образ – щось подібне до папуги з радянського фільму Мама : божевільне оперення, манірні манери. І пластична Русалка(Ольга Медведєва) танцюватиме в ластах із стразами. У деяких сценах акторів замінюють ляльки, ця приємна різноманітність для спектаклю з мінімумом декорацій. В цілому ж хочеться сказати, що актори – просто молодці, і спектакль хороший, незважаючи на малобюджетность постановки.

Шкода, що ТЮЗ закривається, адже діти так швидко ростуть, і хочеться показати їм і Пеппи, і Бременських Музикантів(кращі постановки для малишовой аудиторії від 3 до 6 років). У нас в місті не так вже багато театрів із залом, розрахованим на маленьких дітей. А в ТЮЗе дуже хороший зал з крутим нахилом – з будь-якого місця непогано видно навіть малюкам. Сподіватимемося, що після ремонту театр стане ще красивіше і порадує нас цікавими прем’єрами. А вподобані постановки, у тому числі і новенького Коника-горбоконика, можна буде побачити на інших гідних майданчиках.

Найближчі покази спектаклю :

10 травня, четвер в 10:30

18 травня, п’ятниця в 10:30

Тривалість спектаклю 2 години, ціна квитка 200 грн. на того, що кожного, що входить.

Для дбайливих мам та татусів

Опубліковано у Статті активних мам. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.