Пограємо в Монтессори-ігри! Мій досвід і іграшки своїми руками


Досвід попередніх поколінь педагогів, психологів і просто мам, дає нам – справжнім мамам величезне поле для творчості, творення, для того, щоб реалізувати близьку саме вам по духу методику, систему розвитку наших малюків. Адже це так здорово, коли в наших руках є таке багатство знання секретів успішного розвитку наших карапузів. Тут потрібно обмовитися – секретів РАННЬОГО розвитку. Адже хто б міг подумати років 30 назад, що малюк в 3,5 року цілком здатний читати, а в 4-5 років – і писати! І якщо раніше переважна більшість людей нашої країни вважали, що такі діти – відхилення від норми, і що батьки позбавляють їх дитинства, навантажуючи їх незліченними знаннями, здавалося б, без необхідності – мовляв, встигне ще навчитися в школі, то у наш час це вже, швидше, норма, до якої багато мам прагнуть.

пограємо в монтессори ігри! мій досвід і іграшки своїми рукамиНавіщо усе це треба?

Відомий педагог, поза сумнівом, психолог і батько семеро дітей Б. П. Нікітін, у своїй роботі Гіпотеза виникнення і розвитку творчих здібностей(сб. Соціологічні і економічні проблеми освіти. Новосибірськ, Наука, 1969, с. 78-124) пише про НУВЕРС – Безповоротне Згасання Можливостей Ефективного Розвитку Здібностей. Суть полягає в наступному: кожна здорова дитина, народжуючись, має колосальні можливості розвитку здібностей до усіх видів людської діяльності. Але ці можливості не залишаються незмінними і з віком поступово згасають, слабшають, і чим старше стає людина, тим важче розвивати його здібності.

Я, чесно кажучи, коли дізналася про це, прийшла просто в жах! Потрібно ж зуміти не запізнитися, необхідно, якомога раніше вкласти в дитину не те, щоб знання, а здатність до легкого сприйняття цих знань, уміння логічно мислити, міркувати, т. е. той самий потенціал, який допоможе нашим дітям стати такими, якими вони самі захочуть, незважаючи на складнощі і перешкоди! І хочеться швидше учити наших карапузів чому-небудь новому, цікавому, пізнавальному і захоплюючому! Звичайно, саджати за парти і примушувати займатися малюка по 2 години в день ні в якому разі не можна! Безумовно, у формі гри, в невимушеній домашній обстановці, з використанням предметів домашнього ужитку, не закуповувавши спеціальні навчальні посібники в неймовірних кількостях, і рівно стільки часу, скільки побажає сама дитина! І усім вищепереліченим вимогам, задовольняє багатьом відома методика Марії Монтессори.

Хто така Марія Монтессори і чому вона може навчити?

М. Монтессори – відомий італійський педагог, яка багато сил і часу віддала на вивчення впливу на дітей не просто раннього розвитку, але і розвитку у них дрібної моторики. Ще на початку XX століття, вона довела, що ранній розвиток, і особливий розвиток дрібної моторики, впливає на інтелект і здатний запалити в кожній дитині іскру таланту!

Неймовірно, але вона добилася просто неможливого – змогла розвинути і навчити розумово відсталих дітей! Більше того, ці діти у результаті, перевершували в розвитку своїх однолітків, звичайних школярів. І тому, немає нічого дивовижного в тому, що її система просто завоювала світ.

Існує один факт: в епоху Радянського Союзу серйозно вирішувалося питання про те, щоб усі дитячі сади в країні були садами, з активним використанням методики Монтессори. Але, оскільки її система ставить у свою основу окремо взяту особу кожної дитини, яку необхідно розвивати і зміцнювати, у якої є свої потреби, захоплення, спрямування і з якою дорослі повинні вважатися, що, поза сумнівом, йшло в розріз з ідеологією радянського суспільства, де усі рівні – від її системи навчання, на жаль, відмовилися.

Сьогодні школи і групи, працюючі за її методикою, є майже в усіх країнах світу. Існує навіть міжнародна Монтессори-асоціація, яка допомагає організовувати роботу десятків тисяч учителів і вихователів.

Практика Монтессори

Безумовно, бути послідовником Монтессори престижно і до цього дня. І після закінчення цілого століття її методика успішно застосовується у багатьох групах, садах, і цікавить нас – мам – і це говорить про багато що! Адже її методика не просто дає приголомшливі результати, вона дає можливість глибше зрозуміти себе і дитину, проявити повною мірою повагу і любов до маленького чоловічка, виховати не просто інтелектуала, а щасливу людину, творчо мислячу особу.

На жаль, не кожен батько може оточити дитину усією пишністю різноманітних іграшок, яких зараз просто на будь-який смак, -(я маю зважаючи на в даний момент саме розвиваючі іграшки), але ще і в цьому, – унікальність і привабливість методики Монтессори, – все, що необхідно, ви можете створити самі, використовуючи непотрібні вам кришечки, баночки, клаптики, гудзички і іншу дрібницю. А як же це сподобається вашому малюкові – аби все було зроблено з любов’ю і великим бажанням!

Перед кожною грою треба пояснити, що треба зробити, повільно показати і ніколи(!) не лаяти малюка, якщо він раптом помилиться. А після гри все обов’язково разом прибрати.

Декілька прикладів – в що ж можна пограти

пограємо в монтессори ігри! мій досвід і іграшки своїми руками1. Беремо пляшки, баночки, бульбашки різних розмірів, відгвинчуємо кришки, перемішуємо і пропонуємо нашому Смишленишу підібрати і загвинтити кришки.

2. Губка, дитяче мило і посуд. Повільно показуємо майстер-клас по миттю каструлі і пропонуємо карапузові помити, н-р, чайник.

3. Будь-яка крупа, щітка, совочок. Розсипаємо і підмітаємо!

4. Губка, піднос вода. Розливаємо – витираємо!

5. Гудзики, шнурки, кнопки, гачки. Робимо, наприклад зайчика і морквину і скріплюємо їх між собою або шнурком, або гудзиком і петлею, або гачком і петлею і граємо в погодуй зайчика морквиною. І таких різноманітних іграшок можна зробити дуже багато.

6. Клаптики різної текстури(шовк, бавовна, шерсть). Обговорюємо: цей колючий, цей м’який, а цей слизький. Запропонувати на дотик підібрати до них пари.

7. Дрібні предмети(гудзики, мозаїка, кульки) кидаємо у банку з водою і виловлюємо ополоником або ложкою.

8. Мішечок з 8-10 знайомими малюкові предметами(стрічечка, олівець, гребінець, гумовий зайчик і ін.). Малюк витягує із закритими очима предмети і називає їх. Потім можна ускладнювати завдання – скласти усі предмети на букву д. Так тренуються тактильні відчуття і можна вивчити усі букви алфавіту, тренується здатність виділяти звуки в словах.

9. Дві тарілки, губка, лійка. Наливаємо в одну тарілку воду і губкою переносимо воду з однієї тарілки в іншу.

10. Бісер, коробочки. Перемішуємо бісер спочатку і просимо розкласти(за кольором або розміру) по різних коробочках – спочатку по 2-ум, потім в три коробочки і т. д.

11. Намистинки, жолобок(зробити з шланга, н-р), блюдце. Робимо жолобок-гірку і скачуємо намистинки по жолобку у блюдці. Можна позмагатися дитиною – чия намистинка докотиться швидше, і якщо дитина здогадається, що щоб намистинка котилася швидше, треба збільшити кут нахилу – це просто здорово!!!

12. Листки паперу. Робимо орігамі! Адже м’яти, складати або рвати папір – цей також розвиток спритності рук і дрібної моторики. Так само орігамі розвиває просторову уяву, учить читати креслення, розвиває творчі здібності.

Ще іграшки:

- Мішки з вантажами в 1, 2, 3 кг на мотузку. Малюк їх тягатиме за собою. Це розвиває силу і витривалість рук, велику моторику;

- Будь-які форми з діркою для нанизування на шнурок;

- Дерев’яні гвоздики з молотком. Їх можна забивати в пластилін або м’яку глину;

- Банка з отворами в кришці – через них можна кидати пробки, намистини, м’ячики з поролону, гудзика;

- Мішечки з бобами, квасолею – можна пересипати або сортувати, а можна в мішечках ховати дрібні іграшки і просити малюка знайти;

- Канцелярські кнопки і пінопласт.

Ну і звичайно, не останнє значення має ваша фантазія, матусі, – придумуйте якомога більше незвичайного із звичайних речей.

Мій особистий досвід

Велике значення в методиці Монтессори для мене ще має той факт, що дітки граючи – працюють. І що приголомшує – це їм шалено подобається, вони просто щасливі робити те, що роблять в повсякденному житті дорослі. І головне, в результаті – ми розвиваємо у своїх дітей відповідальність, самостійність і елементарне акуратне поводження з речами!

Попри те, що методика Монтессори мене дуже зацікавила ще під час моєї вагітності, я дійсно думала(напевно, позначалося радянське виховання), що дитина в 1,5 року – просто нетяма, яка ще зовсім нічого не розуміє. Адже на ділі виявляється, що навіть в 1,5 року він вже цілком цілісна особа, яка прагне допомогти, зрозуміти, застосувати на ділі те, що зрозумів, брати участь у будь-якій діяльності дорослих і нескінченно готовий пізнавати усе нове і практично все(!) йому цікаво.

І я, прочитавши багато книг з описом системи Монтессори, прагнула не просто до раннього розвитку, а саме до розвитку дрібної моторики моєї дитини. Коли нам ще не було року, із звичайними іграшками ми грати не хотіли, з ложками-каструлями вже награлися, я зробила йому банку-сортер і вирізувала декілька отворів в кришці під кришечки з під соку, під монети і намистинки. Це надовго стало улюбленою іграшкою мого синочка. Вже в рік малюк вільно складав усі ці речі в саморобну банку без моєї допомоги і міг займатися цією справою набагато довше, ніж іншими різноколірними і різноголосими іграшками.

У рік же я йому зшила великий м’який кубик, де на усіх гранях нашивали липучки, гудзики, стрічечки, шнурки, резиночки, кришечки, що загвинчуються, і досі ми граємо з кубиком з колишнім інтересом і розвиваємо свої пальчики і ручки.

Коли ми тільки навчилися сидіти – я дала дитині в руку ложку і поставила перед ним тарілку з кашею. Їжі безпосередньо в рот, звичайно, потрапляло спочатку дуже мало, та зате як йому було цікаво! А їв він і ложкою і руками. Багато мам забороняють діткам їсти ручками – я дозволяла, адже складно відразу ложкою і, до того ж, так приємно відчувати щось нове саме руками, що, безумовно, розвиває і дрібну моторику.

А зараз ми вільно їмо ложкою. І вже зараз він мій маленький помічник, він уміє включати/вимикати світло, відкривати/закривати двері, складати речі в комод, іграшки в кошик, принести/понести речі, покласти на місце. Ну, а тільки ми навчилися стояти – я ставила його поряд з собою на стільчик у миття і мила посуд, і він поряд допомагав, возився з водою, скляночками, тарілками. Також ми і печиво пекло – разом! Адже все, що ми робимо разом, і якщо нам обом при цьому цікаво, – саме по собі вже розвиток!

Для дбайливих мам та татусів

Опубліковано у Виховуємо ЛЮДИНУ. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.