Така важлива соціалізація або Як не з’їхати з глузду, сидячи в декреті


Стрілка на годиннику підповзає до певної цифри під кодовою назвою прогулянка. Хапаю позіхаючу дитину, швидко одягаю його, збираюся сама, вибігаємо на вулицю і, штовхаючи попереду себе коляску, я нарізую кілометр за кілометром. Дощ, сніг, град, землятресение? Та яка різниця! Я адже хороша мама, і повинна відгуляти покладений годинник з дитиною, щоб він поспав на свіжому повітрі.

Про те, якою я була мамою із самого початку

Звичайно, хорошою! Самою кращою. Так я думала тоді. А зараз по-доброму хихикаю над собою. Признатися, для мене прогулянка з коляскою на той момент була єдиною розвагою, можливістю вибратися з чотирьох стін, подивитися, що відбувається у світі. Синуля народився у кінці жовтня, і до того моменту, коли лікар дозволила гуляти з ним, було досить холодно, на мерзлій землі лежав сніг. Я мерзлякувато щулилася, кутаючись у вовняний шарф і не розуміла, чому діти так добре сплять на вулиці, ні в яку не погоджуючись укладатися удома. Типово наш випадок.

Перші три місяці свого дитячого життя вдень наша дитина спала виключно на вулиці. А удома під час пильнування безперервно капризував. Рятувало тільки його тривале знаходження на руках у батьків або безперервне гойдання в шезлонгу. Це жахливо стомлювало, хворіла спина, здавали нерви. Але гірше за те – здається, до мене починала підкрадатися післяпологова депресія. Я почувала себе неймовірно самотньою, кинутою і забутою усіма.

Чоловік постійно або у відрядженнях, або в офісі, рідня і близькі люди далеко. Про те, щоб вибиратися кудись з малюком, не було і мови. Ходити з маленькою дитиною в магазин? Та ви що, там же інфекція! У гості до друзів? А раптом хтось з дорослих чхне, і малюк захворіє? А вже про поїздки за кордон з таким маленьким мені навіть думати було страшно.

Йшов час, я потихеньку божеволіла, вже навіть хотіла починати лізти на стіни. Ще б, не спілкуватися стільки часу ні з ким, лише безперервно повторюючи агу-агу дитині, яка ні в яку не хотіла мені відповідати. І незабаром в голові тривожним сигналом зазвучало слово: соціалізація. Нам так багато розповідали про неї на курсах по підготовці до пологів і материнства. І я зрозуміла – це те, що мені потрібне! Без спілкування мені не вижити, і я вирішила поміняти свій спосіб життя і починати вести цікаве, насичене життя. Разом з дитиною, само собою.

Кожна мама сама вирішить, коли їй починати виходити у світ з малюком. Хтось до трьох років виходить з дитиною виключно на прогулянки у дворі, в крайньому випадку до найближчого парку. А хтось починає відвідувати виставки і ходить по ресторанах з новонародженим. Я розповідаю про свій досвід.

Проводимо час усією сім’єю

Спершу, по вихідних до традиційних прогулянок я стала підключати чоловіка. Чоловік – мій кращий друг, і мені подобається з ним спілкуватися, а удома з появою малюка це стало практично неможливо. На прогулянках – інша справа. Крім того, я пам’ятаю, з якою радістю бігла в аптеку або магазин за продуктами, поки чоловік неподалік катав коляску із сплячою дитиною. Це ж було цілою подією. Там же люди! Навіть на планові огляди до гінеколога я йшла, як на свято, радіючи зміні обстановки.

А одного разу я зрозуміла, що так нудьгую по спільному шопінгу з чоловіком! І по неквапливих розмовах в кафе за чашкою гарячої кави. Тоді ми вирішили вибратися в магазин усією сім’єю. Сонну дитину посадили в автокрісло, поклали коляску у багажник і відправилися в найближчий торговий центр. Поки їхали в машині, дитина солодко заснула. На щастя, в дитинстві сон його був міцний, тому перекласти його з автокрісла в коляску було справою техніки. І ось, я, виблискуючи як новий тазок, йду серед торгових рядів, однією рукою тримаючи коляску, інший – чоловіка під руку. А після спільних покупок йдемо в кафе на фуд-корт. Все майже як раніше! Тільки тепер в колясці уві сні ворочається наш третій, улюблений член сім’ї.

У міру дорослішання малюка ми стали все частіше вибиратися в кафе і по магазинах. Дуже радує, що багато таких місць обладнані усім необхідним для проведення часу усією сім’єю : стільчиками для годування, різними пристосуваннями для перевезення малюка.

А з настанням теплих днинок ми стали практично кожні вихідні вибиратися всі разом за місто: погуляти по лісу, посидіти на березі ріки, викупатися в озері. Головне, не забути узяти дитині їжі, більше різних развлекалок, коляску і плед, по якому дитині комфортно повзатиме.

Школи розвитку для найменших

Одного разу мені на очі попалося оголошення про те, що йде новий набір в школу розвитку. Мені завжди здавалося, що таке зайняття відвідує вже з дорослими дітками. Але тут мене приємно здивували: в школу можна приходити практично з малюками, що тільки що народилися. Само собою, це зайняття, в першу чергу, для мами. Поспілкуватися, поділитися проблемами, отримати ради, завести нові знайомства. У школі панує приємна дружня атмосфера. Під час зайняття вчимося навичкам масажу для дитини, слухаємо лекції з психології, займаємося фитнесом разом з малюком. На одному з першого зайняття нам розповідають і наочно демонструють такі рятівні речі для кожної мами, як ерго-рюкзак і Слінг. Про них хочу розповісти окремо.

Звільняємо руки. Слінг і ерго-рюкзак

На жаль, на відміну від багатьох інших малюків, моя непосидюча дитина в Слінге сидіти відмовився навідріз. А ось ерго-рюкзак виручає нас і до цього дня. Я випробувала справжній захват, коли змогла, завдяки цій речі, ходити з дитиною на прогулянки і по магазинах не лише під час його сну, але і у будь-який слушний для мене час.

Завдяки ерго-рюкзаку вирішилося ще одне насущне завдання. З укладенням в гостях проблема вирішилася сама собою – дитина прекрасно засинала в ерго-рюкзаке під наші розмови і мої неквапливі кроки.

А скільки ще існує новомодних девайсов, здатних полегшити життя мами. Це і хипсити, і Слінгоодежда і багато що інше.

Діти дружбі не перешкода

Говорять, що коли у жінки з’являється дитина, у неї не залишається жодної бездітної подруги. На щастя, зі мною такого не сталося, і я як і раніше спілкуюся з тими, хто ще не встиг народити дитину. Але представимо, що таке все-таки сталося. Подругам просто стало нецікаво слухати розмови про підгузники, кількість пописов і введення прикорму. Але навіть це не означає, що ваша дружба закінчилася. Просто доки у вас різні інтереси. Та зате, завдяки вашим інтересам, що змінилися, ви можете завести нових подруг!

Напевно навколо вас безліч жінок з дітьми. Можливо, це матусі, що гуляють з дітками в пісочниці у вашому дворі або батьки з найближчої школи розвитку. Чом би не познайомитися з ними?

Що стосується мене, то з появою дитини моє коло спілкування значно розширилося. Ми прекрасно спілкуємося з колегою, яка пішла в декрет трохи раніше мене, їздимо один до одного у гості і упевнені, що незабаром наші хлопченята стануть друзями не розлий вода. З дівчатками, з якими ходили на курси підготовки до пологів, зустрічаємося досить часто, збираємося разом з нашими підростаючими дітками, і нещодавно відмітили перший день народження нашої маленької подружки Катюшки. Зараз я ходжу в школу розвитку, і тепер зайняття в ній проходить вже більше для малюка. Він в захваті, а у мене безліч можливостей завести нові знайомства.

А вже з нашими друзями, сім’ями, в яких один і більше дітей, ми бачимося регулярно, і кожного разу радіємо, що з’являється все більше часу на те, щоб посидіти за столом, спокійно поспілкуватися і випити чаю, поки наші малюки взаємодіють один з одним.

Крім того, ніхто не відміняв спілкування по інтернету. З сайті-мамой просто неможливо залишитися самотньою!

Щаслива мама – щасливий малюк

Коли я тільки народила дитину, мені здавалося, що тепер моя доля – бути замкнутою в чотирьох стінах, але з часом я зрозуміла, що і дитині необхідно бувати в громадських місцях. Зараз у нас росте комунікабельний, відкритий усьому новому, допитлива дитина, яка не боїться чужих людей і незнайомих місць. А у мене з’явилося багато нових подруг. Так що користь від активного соціального життя в наявності! І дитині, і його батькам!

Для дбайливих мам та татусів

Опубліковано у Будьте прикладом для дитини. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.