Розлучення під час вагітності

На жаль, в нашому складному житті не рідкість такі ситуації, коли офіційно укладений брак з різних причин для його сторін стає неможливим. Давайте розберемося, чи можливо взагалі згідно із законом таке припинення браку, які наслідки таке припинення спричиняє за собою, чиї інтереси захищає закон, хто і на які компенсації може при цьому розраховувати.

Чи можна ініціювати розлучення, коли дружина вагітна?

Відповідно до цієї статті чоловік не має права без згоди дружини порушувати справу про розірвання браку під час вагітності дружини і впродовж року після народження дитини.

Отже, якщо ініціатором процесу розірвання браку є дружина, то ніяких обмежень на розлучення законом не встановлено – її право розвестися буде реалізовано. Але якщо дружина не згодна на розлучення, чоловік за власною ініціативою почати його не може.

Якщо розлучення відбулося в період вагітності дружини, хто буде записаний батьком дитини?

Як би дивно, несправедливо і нечесно це не звучало, у тому випадку, якщо дитина народилася впродовж трьохсот днів з моменту розірвання браку, батьком дитини визнається чоловік(колишній чоловік) матері, якщо не доведене інше. Так встановлено статтею 48 Сімейного кодексу .

Тобто розлучення в період вагітності автоматично не позбавляє дитини батька, а батька – батьківства і батьківських обов’язків. Будь-які інші обставини – факт зачаття дитини від іншої особи, неможливість зачаття дитини від батька і тому подібне – необхідно доводити в суді.

Право на аліменти дитині

Відповідно, оскільки навіть при розлученні у і матері зберігається їх статус по відношенню до дитини, аліментні зобов’язання відносно дитини також зберігаються.

Загальні правила призначення аліментів на дитину визначені статтею 80 Сімейного кодексу :

1. Батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей. Порядок і форма надання змісту неповнолітнім дітям визначаються батьками самостійно.

Батьки мають право укласти угоду про утримування своїх неповнолітніх дітей(угода про сплату аліментів) відповідно до глави 16 справжнього Кодексу.

2. У разі, якщо батьки не надають зміст своїм неповнолітнім дітям, кошти на утримання неповнолітніх дітей(аліменти) стягаються з батьків в судовому порядку.

3. За відсутності угоди батьків про сплату аліментів, при ненаданні змісту неповнолітнім дітям і при непред’явленні позову до суду орган опіки і опікування має право пред’явити позов про стягнення аліментів на неповнолітніх дітей до їх батьків.

За відсутності угоди про сплату аліментів аліменти на неповнолітніх дітей стягаються судом з їх батьків щомісячно в розмірі: на одну дитину – одній чверті, на двоє дітей – одній третині, на троє і більше дітей – половини заробітку і(чи) іншого доходу батьків. Розмір цих законних доль може бути зменшений або збільшений судом з урахуванням матеріального або сімейного становища сторін і інших обставин, що заслуговують на увагу.

За відсутності угоди батьків про сплату аліментів на неповнолітніх дітей і у випадках, якщо батько, зобов’язаний сплачувати аліменти, має нерегулярний заробіток і(чи) інший доход, що міняється, або якщо цей батько отримує заробіток і(чи) інший доход повністю або частково в натурі або в іноземній валюті, або якщо у нього відсутній заробіток і(чи) інший доход, а також в інших випадках, якщо стягнення аліментів в пайовому відношенні до заробітку і(чи) іншого доходу батька неможливе, скрутне або істотно порушує інтерес один із сторона, суд має право визначив розмір аліменти, стягається щомісячно, в твердий грошовий сума або одночасно в доля і в твердий грошовий сума(стаття 83 Сімейного кодексу).

Розмір твердої грошової суми визначається судом виходячи з максимально можливого збереження дитині колишнього рівня його забезпечення з урахуванням матеріального і сімейного становища сторін і інших обставин, що заслуговують на увагу.

Якщо при кожному з батьків залишаються діти, розмір аліментів з одного з батьків на користь іншого, менш забезпеченого, визначається в твердій грошовій сумі, що стягається щомісячно і визначуваною судом.

Тому навіть при розлученні сімейне законодавство надає колишній дружині більше прав на отримання змісту від колишнього чоловіка. Ця норма закріплена статтею 90 Сімейного кодексу, відповідно до частини першої якій колишня дружина в період вагітності і впродовж трьох років з дня народження спільної дитини має право вимагати надання аліментів в судовому порядку від колишнього чоловіка, що має необхідні для цього засоби.

Розмір аліментів і порядок їх надання колишньому чоловікові після розірвання браку можуть бути визначені угодою між колишнім подружжям.

За відсутності угоди між подружжям(колишнім подружжям) про сплату аліментів розмір аліментів, що стягаються на чоловіка(колишнього чоловіка) в судовому порядку, визначається судом виходячи з матеріального і сімейного становища подружжя(колишнього подружжя) і інших інтересів сторін, що заслуговують на увагу, в твердій грошовій сумі, що підлягає сплаті щомісячно.

Для дбайливих мам та татусів

Опубліковано у Батькам на замітку. Додати до закладок постійне посилання.

Коментарі не дозволені.